Свято П’ятидесятниці – це свято Святого Духа.

Багато людей пов’язують слово «Дух» з чимось, що неможливо визначити, осягнути або зрозуміти. Але Біблія відкриває нам те, що Святий Дух – це Бог. Разом з Отцем та Сином Святий Дух – це триєдиний Бог. Бог – всемогутній, дивний, незрівнянний з будь-якою людською істотою.

Він – єдиний Бог, який існує в трьох Особах: Отець, Який любить Своїх дітей з вічності; Син, Який викупляє Божих дітей від гріхів. А Дух? Ми можемо сказати: Отець та Син послали Святого Духа, щоб повернути нас додому – дому Отця та жити з Сином вічно (Ів. 14).

Ісус, Божий Син став людиною – щоб викупити нас, грішних чоловіків та жінок. Кульмінація викуплення – це те, що Бог всиновлює нас як Своїх власних дітей. Дивно, але усі ми потребуємо всиновлення! Людина була створена за образом та подобою Бога. Але через наші гріхи цей образ було зруйновано – дзеркало розбилося. Лише розсипані частинки дзеркала щось показують про Божий замисел стосовно людини. Діти почали бунтувати та утекли з дому Отця, вони вже не поводилися, як Божі діти. Але наш бунт не означає, що Отець перестав любити нас! Він вибрав нас зі Своєї вічної любові (Еф. 1:4) та послав Свого Єдинородного Сина, щоб знову відкрити ворота в Божий дім.

Це звучить неймовірно! Та це і є неймовірно! Як ми можемо повернуся до Бога? Як Він може повернути нас? Що ми маємо робити, щоб знову догодити Йому? Чи маємо ми змінювати своє життя, порвати з усіма гріхами, почати любити своїх ближніх – а тоді повернутися до Бога і сказати: «Дивись, от я! Зараз я чистий. Чи візьмеш Ти мене назад?»

Але все відбувається по-іншому. Ми не можемо очиститися, навіть якщо б і хотіли бути безгрішними: ми просто не маємо сил дотримуватися своїх обіцянок. Ми - жалюгідні грішники. Як сказав Павло в посланні до Римлян 7:19: «Не роблю того добра, якого хочу, але те зло, якого не хочу, - його роблю».

Єдиний шлях, як можна бути усиновленим – повірити в Христа як Єдиного, Хто може надати нам можливість увійти в дім Отця. Але люди не можуть навіть повірити в те, що Христос може це зробити. В те, що Отець простить наші гріхи завдяки тому, що зробив Христос. Для цього Христос та Отець посилають Святого Духа - дати нам віру в Христа як нашого Спасителя та відновити наше життя.

Духа називають «Духом Синівства» через те, що Він повертає Божих дітей додому. Він відкриває ворота раю перед нами. Отець чекає на нас та називає нас Своїми дітьми. Там вдома Дух вчить нас знову розмовляти мовою дітей та кликати до Бога за допомогою: «Авва, Отче» (Рим. 8:15)

Отець… так, в Христі Бог – наш Отець! Але подібно до всиновлених дітей, які є спадкоємцями не по народженню, але через вибір та благодать батьків, що їх всиновили, так і ми отримуємо права синів та дочок (Гал. 4:5-6). Лише через благодать ми можемо називати Бога нашим Отцем! Така благодать – це щось неймовірне для грішних людей. Наша впевненість в Божій любові та спасінні слабка та зіпсована гріхом, страхом та сумнівами. Але Дух показує нам знову і знову, що ми – дійсно Божі діти (1 Ів. 3:1-10). Кожного разу, коли ми читаємо Писання, коли ми слухаємо проповідь, коли ми молимося Богу, коли ми кличемо до нашого Отця – сила Божого Духа запевняє нас в Його любові та благодаті!

Ми всиновлені та належимо до родини нашого Отця, а тому маємо жити, як Його діти. Як Божі діти ми маємо показувати «родинні риси» (Рим. 8:12-21)! Ми вже не повинні жити відповідно до нашої грішної природи. Ми маємо навчитися тому, що Отець хоче від нас в житті. Ми маємо слухати заповіді Ісуса. Коли ми віримо в Ісуса, Отець дасть нам Духа (Івана 14:15-18). Тоді навіть через проблеми та випробування в нашому житті ми переконаємося, що ми – діти Бога (Євр. 12:5-11).

Все це здається дуже добрим – але чи так це насправді? Чи дійсно це справджується у вашому християнському житті? Так – це істинно в Христі. Але в цей самий час ми маємо сказати: ми все ще не маємо повної спільності з Отцем. Ми все ще грішники та живемо в світі, який наповнений гріхом. Але Божа обітниця – надійна. Христос пішов на небо підготувати для нас місце в домі Отця. Та Він Духом веде нас на нашій дорозі додому! Це означає, що найкраще все ще повинно прийти. Але хіба це не звична річ для дітей? Діти народжуються не власниками чогось, а спадкоємцями! Це також істинно для Божих всиновлених дітей. Ми маємо обітницю багатої спадщини в майбутньому! Ця обітниця надійна в праці Христа та в Дусі істини (Івана 16:13). Ми з нетерпінням чекаємо на повне здійснення Божої обітниці: викуплення нашого тіла, повної радості від спільності з Отцем (Рим. 8:16-21; Об. 21:7)!