–         З уривку Дії 6:1-4 видно, як апостоли першої громади в Єрусалимі уявляли мету свого служіння: молитися разом з людьми і проповідувати Євангеліє; піклування про бідних членів церкви теж було визначене як важливе завдання.

–         В Дії 20:20,21 Павло, описуючи своє служіння серед юдеїв і гелленів, виокремив проповідування, свідчення про покаяння і віру в Господа Христа.

–         В Дії 20:28 Павло визначає приоритетні завдання старійшин церкви: "Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він".

2.      Церква також повинна молитись за всіх людей і владу. 1Тим. 2:1,2:

"Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості".

3.      В деяких випадках церква змушена виконувати ще одне завдання: "Бога повинно слухатися більш, як людей" (Дії 5:29). В 1934р. німецька "сповідницька церква" протестувала проти антисемітської політики Гітлера, а в радянські часи мужні християни розповідали своїм дітям про Христа.

4.      Церква ніколи не повинна представляти або підтримувати певну політичну групу або партію. Християн об'єднує кров Христа (Еф. 2:11 і далі). Завдання церкви – вказувати на Христа, поміщати Його в центр проповіді і служіння. Якщо ж Христос залишається в тіні політичних або людських ідеалів, церква невірна своєму покликанню! (1Кор. 9:19-22)

Християнин

1.      Християни особисто відповідальні перед Богом: вони повинні прославляти Господа, бути активними членами громади (1Петр. 2), але також служити своєму ближньому в світі:

–         Ісус наказав своїм учням бути "сіллю землі" (Мт. 5:13): через свідчення християн у суспільному житті цей світ втрачає свій справжній неприємний смак!

–         Християни своїм особистим життям – на роботі, в сім'ї і суспільстві – доводять, що віра в Христа як Господа життя докорінно змінює їх самих. Християни не хочуть брати участь у злих і незаконних діях, які так притаманні для цього світу. Пам'ятайте, що Павло писав про покору владі (Римл. 13) в час, коли корупція і жорстокість процвітала не менше, ніж сьогодні!

–         Християни повинні відкрито сповідувати Бога Царем цього світу і наполягати, що у світі немає нічого, що не повинно підпорядкуватися Слову Божому (1Кор. 10:26). Напевно, багато-то чув відомі слова голландського політика Абрахама Кайпера, який був реформатом: "У всьому творінні і в кожній сфері людського існування немає жодного квадратного сантиметру, про який би Ісус Христос, Владика всього, не сказав: „Це — Моє! Це належить Мені!".

–         Нехтування Законом Божим веде до аморальності в суспільстві і руйнування держави. "Закон Божий – єдиний одяг, який личить світу".

Чому так? Та тому що Бог є Творець! Він достеменно знає, як має "функціонувати" світ і як правити ним. Він говорить про це у Своєму Слові, і християни повинні виявляти це в своєму житті, проголошуючи панування Бога над "всім творінням" (Мк. 16:15).

–         Часто думають, що участь у політиці обов’язково призведе до того, що в самих християн будуть "брудні руки". Тому нам слід уникати будь-якої такої участі. Але Павло переконує нас, що залишити світ неможливо (1Кор. 5:10). Апостол звертався до християн, щоб вони були "бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі" (Флп. 2:15).

2.      Іноді люди мріють про створення "щасливого нового світу" через мудру політику. Ця гуманістична мрія ніколи не здійсниться. Тільки Христос може створити нове (Об. 21:5). Всі зусилля наших політиків марні без Христа: "Яка ж користь людині, що здобуде увесь світ, але занапастить чи згубить себе?" (Лук. 9:25)

Але якщо політичні чи соціальні зусилля не призводять до навернення людей, це ще не означає, що вони не мають взагалі ніякого значення. Боротьба за мир і справедливість повністю відповідає Божій волі, яка виявлена в Десяти Заповідях (Вих. 20). З цієї причини Бог повелів коритися світській владі (Рим. 13). В боротьбі за мир і справедливість християни проголошують панування Христа в цьому світі[1].

Висновок

Отже, моя відповідь на поставлене питання така: християни повинні намагатися бути сіллю і світлом у цьому світі і тому можуть брати участь у голосуванні, в політичному і громадському житті держави. Найпростіше, звичайно, просто скаржитись на зневагу до Божих законів чи їх порушення, або ж на соціальні проблеми (корупція, аборти, згубні звички, неувага до сиріт і літніх людей). Але ми, християни, можемо використовувати свої дари для того, щоб зробити внесок у розвиток християнської політики, яка б показала Божу любов до Свого творіння в світі. Найголовніше – правильна мотивація: Христос є Господь, і все у світі належить Йому!

Для подальшого читання:

- Йохем Даума, "Введение в христианскую этику".

- Абрахам Кайпер, "Христианское мировоззрение. Лекции по кальвинизму"