Корнеліс Бейл

Опора і втіха. Основи віри згідно з Гейдельберзьким Катехізисом

Хрещення (1). Недільний день 26

 

Запитання 69:         Як хрещення нагадує тобі та запевняє тебе в тому, що Христос один раз приніс Себе в жертву за тебе?

Відповідь:              Таким чином: Христос встановив це омивання водою і при цьому дав обітницю, що як безсумнівно вода змиває нечистоти з тіла, так само безсумнівно кров та Дух Христа омивають і мою душу, очищаючи її від нечистот, тобто від усіх моїх гріхів.

 

Хрещення тут одразу називається омиванням. Символіка говорить сама за себе: ми повинні бути очищені. У цьому, в принципі, і полягає вся мова хрещення. Та все ж, це є приводом до запитання, до якої міри хрещення символізує очищення.

 

Омивання чи поховання?

 

Існує декілька уявлень щодо символічної мови цього таїнства. Згідно Катехізису, воно символізує купіль очищення. Хрестильна вода – знак крові Христа, що очищує нас від усіх наших гріхів. Згідно інших уявлень, хрещення – це символічне поховання і воскресіння. "Отже, коли того, кого хрестять, занурюють у воду, це означає його поховання разом з Христом, а коли він знову піднімається з води, це означає його воскресіння з Христом". Вода тут – це образ "найтяжчої нужди і смертної небезпеки", з яких людину врятовано.[516] Ще за іншим уявленням хрещення символізує церемонію потоплення, яка підкреслює, яким чином той, кого хрестять, позбавився життя. У цьому випадку підняття з води вже не належить обряду. Йдеться про символічну смерть через потоплення.[517]

Іноді уявлення про очищення і про смерть / воскресіння існують паралельно.[518] Відтак, Женевський Катехізис може говорити про "дві сторони" хрещення. Вода вказує на змиття або прощення гріхів. Це одна сторона. Інша сторона полягає у тому, що вода на нашій голові – "це знак води, та одночасно нею нам представлене воскресіння, бо це триває лише мить і вода не призначена для того, щоб потопити нас".[519]

Такі різні пояснення символіки хрещення пов’язані, зокрема, і з тим, що слово "хрещення" має подвійне значення у Новому Заповіті. Від початку "хрестити" означає "занурювати" або "занурювати з головою", здебільшого – у воду. Звичайно, важливо те, з якою метою або з яким наслідком щось або когось занурювали. "Занурений" корабель тоді означав затонулий або потоплений корабель. Отже, "хрещений" означав "потонулий".[520] Але коли прокажений сирієць Нааман сім разів омивається водою або "хреститься" у ріці Йордан, він не тоне (навіть символічно), а очищується.[521] Його самостійне хрещення у водах Йордану за наказом пророка Єлисея прирівнювалось очищенню.

Першим, хто на виконання волі Божої хрестив інших людей, був Іван Хреститель. Він хрестив людей у Йордані. Ми не дізнаємося від нього багато про те, що символізує його хрещення: купіль очищення, смерть через потоплення, чи і те і інше. Очевидно, символіка його хрещення була сама собою зрозуміла. Ми притримуємося думки, що найвірогідніше люди думали про очищення. Занурення у досить неглибокі води не одразу викликає страхітливий образ людини-потопельника. Відомі приписи очищення Закону Мойсеєвого самі собою навіювали людям думку про купіль очищення. Вода була відомим засобом очищення, щоб набути культову чистоту і знову примиритися з Богом.[522] Існувала обітниця, що Бог очистить Свій народ і врятує "від усіх переступів".[523] Ми бачимо, як це відбувається на місці Іванового хрещення. Юдеї навертаються і дозволяють занурити себе у воду, "визнаючи гріхи свої".[524] Їхнє хрещення символізує і запечатує змиття їхніх переступів. У цьому зв’язку відсилаємо до розмови учнів Івана з невідомим юдеєм. Вони сперечались "про очищення" (Ів. 3:25). Під цим, очевидно, розуміли очищення через хрещення Ісуса та Івана.[525]

Новий Заповіт неодноразово натякає на зв’язок між хрещенням і змиванням гріхів. Після навернення до Павла звертаються: "охрестися і обмий гріхи свої" (Дії 22:16). Відповідь 71 спеціально відсилає до Тит. 3:5, де хрещення названо "купіллю відродження".[526] Далі у 1 Кор. 6:11 про "омивання" говориться у спосіб, що навіює думку про хрещення.[527] В Еф. 5:26 мовиться про "водяну купіль". Тут так само сильно проступає думка про хрещення.[528] 1 Петр. 3:21 теж запевняє, що хрещення – символічне омивання: "хрещення – не тілесної нечистоти позбуття".

Ми не стверджуємо, що кожний з цих текстів – беззаперечний доказ, але разом узяті вони вказують на те, що хрещення – це очисна купіль. Тому цей і наступний Недільні дні обґрунтовано змальовують хрещення як купіль очищення.[529]

Між тим хрещення – це і певний спосіб занурення. На це натякає Павло у Рим. 6:3, 4. Той, хто хрещений у Христі, "у смерть Його хрестився" і "похований з Ним хрещенням у смерть". У своїх формулюваннях і виборі слів апостол пов’язує те, що відбувається з тим, кого хрестять, під час хрещення: він зникає під водою. Для того, щоб символічно потонути? Ми вважаємо, що для того, аби символічно піддатися радикальному очищенню. Хрестильна вода – це знак очищаючої крові Христа, тобто Його примиряючої смерті. Той, хто зануриться у таку воду, не потоне. Навпаки, його занурення є образом кардинального очищення, через що зникає його провина і давнішнє існування – "старий чоловік" – і він отримує новий "правовий статус".[530]

У підсумку бачимо, що хрещення зображає багатообіцяюче очищення.[531] Набагато глибшим є запитання, чи хрещення дійсно робить людину учасником цього очищення. Наскільки це певно?

 

Так само безсумнівно, як

 

Дещо про наше власне хрещення ми знаємо абсолютно точно. Сам факт хрещення – неспростовний. За потреби ми замовляємо свідоцтво про хрещення. Достеменним фактом є також те, що нас кроплять водою або ми занурюємося в неї. Поза сумнівом також очищаюча дія води. В усьому світі її використовують для миття. Тому вода чудово пасує для зображення нашого внутрішнього очищення – очищення наших душ.

Ось що відомо точно. Але що гарантує нам те, що таке хрещення простою водою є змиттям наших гріхів? Вода у ванні підходить для миття тіла, але наша душа не стає від того чистішою. Навіть ціла річка з хрестильною водою не може змити ані найменшої плями з наших душ. І все ж кілька крапель хрестильної води на наших головах – дійсне свідчення того, що ми "так само безсумнівно" омиті від наших гріхів. Чому "так само безсумнівно"? Тільки через те, що Христос пообіцяв нам: те, що ваші гріхи омиті, так само безсумнівно, як і те, що хрестильна вода вилилася на вас.[532] Так Він перетворює водну купіль хрещення на свідоцтво про очищення нашої душі. Тому всі ті, хто приймають хрещення серйозно, можуть покладатися на те, що вони так само безсумнівно омиті кров’ю і Духом Христа, як і хрестильною водою.[533]

 

Запитання 70:         Що значить бути омитим кров’ю та Духом Христа?

Відповідь:              Це означає, що Бог по Своїй благодаті простив мої гріхи завдяки крові Ісуса Христа, яку Він пролив за нас в Своїй жертві на хресті.

Це також значить, що Дух Святий оновив і відокремив нас, вчинивши членами Христовими, щоб ми все більше й більше вмирали для гріха і все більше жили у святості та непорочності.

 

Хрещення запевняє нас у тому, що ми омиті кров’ю Христа. До цього повсякчас додається, зокрема і у наступному Недільному дні: "і Його Духом". Очевидно, що кров Христа і Його Дух очищують по-своєму. Та все ж Новий Заповіт ніде не говорить про омивання Духом. Чому ж Він тут щоразу згадується окремо?

 

Кров і Дух

 

Хрещення показує, як Христос омиває Свій народ Своєю пролитою кров’ю. Цією кров’ю Він змиває і очищає їхню провину – день у день. Стільки разів, скільки вони збиваються, стільки ж вони можуть починати з чистого аркуша. Та цього не достатньо, поки вони продовжують збиватися: мусять зникнути самі хибні схильності.

 Тому Бог так ґрунтовно хоче омити їх, щоб зникло їхнє давнішнє існування – "старий чоловік". Він чітко висловлюється про це в Єз. 36:25. Він покропить Свій народ "чистою водою", щоб він "став чистий". Це відбувається настільки докорінно, що змивається не лише їхня провина за ідолопоклонство, але і схильність до нього. Бо їхнє очищення включає в себе те, що вони отримують "нове серце" і "новий дух". Бог називає цей новий дух у вірші 27: Мій Дух. Отже, Він вселить у них Свій Дух Святий для того, щоб вони знову могли служити Йому всім своїм серцем.

Хрещення позначає одне очищення з подвійним наслідком: прощення вини і внутрішнє оновлення. Разом ці два аспекти роблять нас безгрішними і непорочними. Тому хрещення зображає не тільки прощення, але й те, як Христос оновлює нас. Таке оновлення – кінцевий результат очищення. Це підтверджує також і Об. 7:14. Іван бачить людей, які обмили свої довгі одежі кров’ю Христовою. На відміну від минулих часів, тепер вони не впадуть у бруд гріха. Окрім того, що вони не мають провини, вони ще й внутрішньо повністю чисті.[534]

До якої міри хрещення дає нам впевненість у цьому подвійному очищенні?

 

Гарантія з великими наслідками

 

За Катехізисом, охрещені люди мають право сказати: нам прощені гріхи. Вони впевнені у цьому не тому, що хрещення автоматично веде до прощення. Викупавшись, автоматично стаєш чистим. Але не так із хрещенням. Бог не повідомляє тим, кого хрестять, що відпущення їхніх гріхів – доконаний факт. Він обіцяє відпущення гріхів. В свою чергу, ця обітниця вимагає віри у неї. В іншому випадку, такі люди не "мають" справжнього прощення, навіть якщо вони правильно охрещені. Мати обітницю прощення – не те саме, що мати саме прощення.

З іншого боку – а саме про це ми зараз і говоримо, – ця обітниця прощення настільки вагома, що вони можуть вірити – тобто твердо знати і бути глибоко переконаними[535] – що вони дійсно мають прощення гріхів і дійсно є омиті кров’ю Христа. Це навіть так само безсумнівно, як і те, що Він дає покропити їхні голови хрестильною водою.

Крім того, вони можуть сказати, що завдяки впливу роботи Його Духа вони є оновлені і звільнені від гріхів. При цьому вони не згадують одразу власні результати у боротьбі з гріхом. Бо початок оновленню покладають не самі вони, а Христос. Шляхом хрещення Він запевняє їх зі Свого боку, що розпочав їхнє оновлення. Він дав їм новий статус. Вони тепер належать не світові, а Йому. Вони офіційно пов’язані з Христом і відокремлені для спільності з Ним. Тому вони більше не розділяють недолі цього світу, але мають участь у всіх Його дарах. Ось до якої міри вони вже оновлені – набагато раніше від того моменту, коли вони "все більше й більше" відступатимуть від гріха і житимуть "у святості й непорочності". Цей початок оновлення Христом вже не може бути відмінений. Вони можуть тяжко помилятись і впасти глибоко у гріх. Це може пригнічувати. Але хрещення є і залишається гарантією того, що Христос Своїм Духом хоче їх оновити і що Він вже поклав початок цьому.

 

Запитання 71:         Де саме Христос обіцяє, що хоче омити нас Своєю кров’ю та Духом так само безсумнівно, як нас омивають водою при хрещенні?

Відповідь:              При встановленні хрещення Ісус сказав: "Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа".

Мт. 28:19

"Хто увірує й охриститься, буде спасенний, а хто не ввірує – засуджений буде".

Мк. 16:16

Ця ж обітниця повторюється, коли Святе Письмо називає хрещення "купіллю відродження" та "омиванням гріхів".

Тит. 3:5, Дії 22:16

 

Колись ми були омиті хрестильною водою. Немає нічого певнішого за це. Інше питання – чи хоче Христос омити нас у Своїй крові і Дусі, щоб у такий спосіб повністю спасти нас. Чи дійсно Він хоче цього? Він хоче цього так само безсумнівно, як і те, що ми охрещені. Де Він це пообіцяв?

 

Встановлення хрещення

 

Хрестіть їх. Це повеління дане безпосередньо Христом. Отже, ми омиті водою за Його явним повелінням. Крім того, під час хрещення проголошують Його власні слова, бо, згідно Мт. 28:19, Він наказав хрестити в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.[536] Прикро, що багате значення цих слів у відомій нам формулі хрещення далеко не прозоре. Ми надто швидко схильні розуміти "хрестити в ім’я" як "хрестити від імені". Це не є неправильно. Саме по собі це, звичайно, правда, що хрещення надається від Імені Триєдиного Бога. Але вираз "в ім’я" має набагато багатше значення. Це означає, що хрещення не тільки походить від Бога, але і приводить до Нього. "В ім’я" також означає "у спільності з".[537] Через хрещення Триєдиний Бог нібито обіймає нас.

Вражає те, як Христос у хрещенні виражає і гарантує суть усієї Своєї рятівної роботи. Власне саме хрещення триває не довше, ніж вимовляння імені і хрестильної формули. Усе разом – заледве п’ятнадцять секунд. Протягом цих коротких п’ятнадцяти секунд Христос повертає того, кого хрестять, у повну єдність з Отцем, Сином і Святим Духом.[538] Паралельно в образі хрестильної води Він звертає увагу на Свої муки і хресну смерть.

Христос повертає того, кого хрестять, в Ім’я Триєдиного Бога – тобто у спільність з Триєдиним Богом, – не тільки словами, але й дає йому охреститися в Його Ім’я або у спільність з Ним. Це "хрещення" має неабияке значення. Під час виголошення хрестильної формули Христос дає кілька разів окропити водою того, кого хрестять. У такий спосіб Він ілюструє і гарантує: так безсумнівно, як хрестильна вода вас очищує, так само безсумнівно і Я очищу вас Своїми кров’ю і Духом і таким чином поверну вас до благої спільності з Триєдиним Богом.

 

Також згадується і Мк. 16:16: "хто увірує і охриститься, буде спасенний". Ми не чуємо, щоб Христос казав, що всі повинні спершу повірити і лише потім зможуть бути охрещені.[539] Його вихідна позиція – проповідь Євангелія, див. вірш 15. Коли хтось – безперечно, дорослий новонавернений – зі свого боку вірить у Євангеліє, Бог у Свою чергу підтверджує хрещенням істинність Євангелія.[540] Ісус має на увазі, що хрещення для всіх віруючих – гарантія їхнього спасіння.

Ця ж сама обітниця повторюється, коли Писання називає хрещення "купіллю відродження" і "омиванням гріхів". Це влучні означення, які без жодних застережень дають зрозуміти, що обіцяє нам Христос у хрещенні.

Той, кого вже колись охрестили, може відмовитися від цієї "купелі" і "омивання", але ніхто не може перетворити хрещення на пусту оболонку або вигадку. "Хрещення – це купіль відродження, навіть якби увесь світ був невіруючим".[541] Тому ми завжди можемо повернутися до нашого хрещення.

 

[516] Так хрещення представлене принаймні Павлом у Рим. 6, згідно G. de Ru, De kinderdoop en het Nieuwe Testament, 62 і далі.

[517] J. v. Bruggen, Het evangelie van Gods zoon, 50, 51; Het diepe water van de doop, 38, 39.

[518] H. Berkhof, Christelijk geloof (vijfde druk), 351, говорить про "подвійний символізм, який людина завжди бачила у воді, – занурення та очищення".

[519] Женевський Катехізис, D. 324-326.

[520] У цьому значенні "хрещення" і "хреститися" зустрічаються у Мк. 10:38 і Лк. 12:50, де Ісус розповідає про Свою смерть як про хрещення, яким Він мусить хреститися. Див. також C. Trimp, Woord, water en wijn, 39 (і примітку 14).

[521] 2 Цар. 5:14. У грецькому перекладі (Септуагінті) для "занурення" використано слово "хрещення". По суті, "хреститися" тут означає "очиститись", і не лише від тілесного бруду, а й від набагато серйознішої нечистоти. Див. J.P. Versteeg, Rondom de doopvont, 10.

[522] У Числ. 8:7 йдеться про "воду жертви за гріх". Очищення водою і примирення з Богом були тісно пов’язані одне з одним (Числ. 8:21).

[523] Бог каже, що з приходом Месії Він очистить Свій народ. "І будуть вони Мені народом, а Я буду їх Богом!" (Єз. 37:23). Див. також 36:25. "Благо часу спасіння у тому і полягатиме, що Сам Бог втрутиться і уможливить очищення, яке не може уможливити жодне людське омивання. (...) Зокрема те, що старозаповітні пророки відносили у майбутнє в есхатологічному очищенні, виповнюється у хрещенні", J.P. Versteeg, там само, 17.

[524] Мт. 3:1 і далі.

[525] "Під словом "очищення" тут розуміється хрещення, згідно вірша 26, хоча таке позначення (хрещення) і саме по собі впадає в око". H. Ridderbos, Het evangelie naar Johannes I, 172.

[526] J.P. Versteeg, там само, 112-116.

[527] Там само, 70 і далі.

[528] Там само, 102, 103.

[529] У тому ж дусі говорить і Нідерландське віровизнання, стаття 34: "так само, як вода, якою на очах у всіх присутніх кроплять того, хто хреститься, змиває нечистоту тілесну, те ж саме робить кров Христова через Святого Духа всередині, в душі: вона окропляє душу, очищає її від гріхів і перероджує нас із дітей гніву на дітей Божих".

[530] У Кол. 2:12 Павло в такому ж дусі говорить про те, що вони "з Ним поховані у хрещенні". Хрещення позначає кінець старого, зіпсованого способу існування і початок нового. Див. також J.P. Versteeg, там само, 108; G. de Ru, там само, 204 і далі.

[531] H. Ridderbos, Aan de Romeinen, 132 і далі (див. також Paulus, 448, 449) висновує, що "вся символіка хрещення як смерті і поховання мусить бути зведена до царства фантазій". Він вважає це переосмисленням, яке абсолютно відокремлене від символіки очищення, 133. Усе ж більшість інтерпретаторів вважає, що "бути похованим у Христі" (Рим. 6:3, 4) вказує саме собою на уявлення про хрещення як про занурення у смерть Христа. Цими словами Павло натякає на первинне значення хрещення як занурення. Ми у свою чергу вбачаємо у ньому не відокремлення від символіки очищення, а саме її радикальне використання: через очищення гине наше старе існування.

[532] Місце, в якому Христос дає цю обітницю, обговорюється окремо у заключному запитанні.

[533] Отже, "так само безсумнівно, як" засновано на обітниці Христа. У тексті Церковної книги реформатської церкви це виписано не так чітко. Вислів "так само безсумнівно, як" вживається тут сам по собі – у такий спосіб, що незрозуміло, на підставі чого щось одне так само безсумнівне, як і інше.

[534] "Тут кров згадано в її очисній силі, оскільки вона знімає гріх – і за провину, і за його розтлінний вплив". S.Greijdanus, Kommentaar op het Nieuwe Testament, Openbaring, 175, 176.

[535] Гейдельберзький катехізис, Відповідь 21.

[536] Це не конче мусить означати, що звичну для нас хрестильну формулу Христос вважає за обов’язкову. Ісус не приписує формулювання, а пояснює, у чому сенс хрещення: воно пов’язує нас через Ісуса з Триєдиним Богом. Див. таож: J. van Bruggen, Matteüs, 477; BGD, 713. Це також пояснює, чому незадовго після цього повеління про хрещення усе ще хрестили в Ім’я чи Іменем Христа. Дії 2:38; 8:16; 10:48; 19:5. Пізніше церква перейшла до вживаного сьогодні формулювання.

[537] Точне встановлення значення виразу "в ім’я" залишається непростим питанням. Див. серед іншого: BGD, 712; C.Trimp, De gemeente en haar liturgie, 193-198. J.P. Versteeg, Rondom de doopvont, 12-15.

[538] Щодо конкретного змісту спільності з трьома Особами див. текст форми хрещення.

[539] "Хронологічний порядок між вірою і хрещенням залишається поза розглядом", J.P. Versteeg, там само, 41, 42.

[540] "Там, де проповідують Євангеліє, людина може у вірі відповісти на таку проповідь, і Бог прагне підкреслити її хрещенням", Там само, 41.

[541] Кальвін, цитовано за: J. van Genderen, Rondom de doopvont, 275.